Слався, Тарасе, віднині й навіки!

   Друзі, доброго здоров'я!

   Сьогодні визначний день - 200-річчя від дня народження славетного Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Шануючи величного українського генія, запис у блозі буде виключно українською мовою.

   На мій погляд, дуже важко знайти більш величну постать в українській культурі, ніж Кобзар. Сьогодні, гортаючи сторінки збірки творів Шевченка, я був дуже здивований актуальністю його слів. Часи зараз більш ніж тривожні - та надія є. Надія на єдність народу всупереч політичним іграм. Надія на те, що Україна прокинеться від омани, розправить плечі та зможе дихати на всю глибину легенів. Надія на те, що люди зрозуміють свою силу і можливість змінювати життя на краще.

   Сьогодні в Добропіллі, біля пам'ятника Тарасу Григоровичу, зібралися люди. Зібралися, аби прочитати його вірші та ще раз сказати - українці є народом, вільним та неподільним. Не зважаючи на те, що ми, жителі Донбасу, в переважній більшості спілкуємося російською мовою, слово Кобзаря ми шануємо не менше, ніж жителі Львова чи Тернопільщини. Ми - українці, нам будувати свою державу, своє майбутнє. Ми несемо відповідальність за кожну нашу дію, і бачить Бог - Україна буде великою державою, шанованою у всьому світі, і слово Тараса ніколи не буде забуте.

           І мене в сім'ї великій,

           В сім'ї вольній, новій,

           Не забудьте пом'янути

           Незлим тихим словом.

  Не забудемо, Тарасе, не забудемо!